Івано-Франківськ – місто Станіслав

Івано-Франківськ – місто СтаніславІвано-Франківськ – місто Станіслав

Столиця Прикарпаття має багато назв. Для когось вона просто Франківськ, для когось — Франік, Станіслав, Станіславів, а для когось — Сталінсько-Прикарпатський. Але для деяких Івано-Франківськ — біла ворона, яка відрізняється від більшості міст Галичини. Основна відмінність: перевага духу сучасності над атмосферою типової галицької провінційності. Перший з об’єктів, які викликають захоплення — комплекс культових споруд у мікрорайоні Майзлі: костьол Йосипа і Троїцька церква (церква Царя Христа) з дзвіницею. Потрапити сюди просто — перейти залізничний міст по вулиці Незалежності. Але, все одно, туристи не дуже балують цей район своїм відвідуванням.

Інший район — Пасічна — більш віддалений, ніж Софіївка: знаходиться на виїзді в сторону Галича і Рогатина. Тут ліворуч від дороги (вул. Нечуй-Левицького, 6) розташована дерев’яна церква Святого Дмитра. Храм не надто старий — 1902 рік. Церква карпатського типу, належить греко-католицькій громаді.

Перемістимося до серця міста, традиційної для всіх європейських міст ринкової площі: Трикутна конструктивістська ратуша — вже п’ята у Івано-Франківську (перша побудована в 1666 році). З’явилася вона в 1928 році за проектом інженера Трели. Однією з домінант центру є колишній Єзуїтський костел. Спочатку його фундамент був закладений в 1720 році, а будівництво костелу закінчено в 1729-му. Але вже у 1753 році споруда була розібрана через допущення інженерних помилок.

Протягом 1753 — 1763 років під керівництвом інженера-фортифікатора С.Потоцького зведено новий храм у стилі барокко. Храм двічі реставрували: в 1885 і в 1955 роках. Сьогодні це — Вознесенський Кафедральний собор Греко-католицької церкви. Праворуч від кафедри — площа митрополита Андрея Шептицького, яка за своєю красою і розташованими пам’ятками не поступається площі, де знаходиться ратуша. Домінанта площі — костел Діви Марії із дзвіницею (1672 — 1703).

Храм побудований в стильових формах пізнього європейського барокко за проектом Ф. Корассіні і К. Беное. У 1877 р. художник Є. Фабіянська виконав монументальні розписи в інтер’єрі, в XIX ст. ззовні прибудовані контрфорси. У 1882 р. костел відремонтовано після пожежі. Сьогодні в колишньому костелі знаходиться художній музей. Третім храмом центру міста є колишній вірменський костел, зведений протягом 1742-1762 рр.. в стилі барокко на місці старого дерев’яного, який стояв тут з 1665 року.

У 1760-х роках Ян Солецький виконав фрескові розписи костелу. Протягом свого існування храм неодноразово перебудовувався і реставрувався, внаслідок чого значно змінив свій зовнішній вигляд: дві круглі вежі стали нижчі, зникла башта, яка вінчала дах, змінилася конфігурація фронтону. У 70-ті роки минулого століття в храмі розмістили музей історії релігії та атеїзму, а на початку 90-х передали автокефальній православній громаді.

Реформістська синагога «Темпель» побудована в 1899 році. Ідея зведення Темпля у Станіславі виникла в 1887 р. серед членів «Союзу прогресу». Невдовзі Олександр Віттель і Еліас Фішер разом з іншими членами спілки організовують комітет з будівництва синагоги прогресистів. У 1888 р. союз отримує ділянку землі. 20 червня 1895 рабин Ісаак Горовиць урочисто закладає перший камінь майбутньої синагоги. Будівництво тривало до 1899 року. Автором проекту був віденський архітектор Вільгельм Штрясни. 4 вересня 1899 в присутності міської влади та віруючих відбулося урочисте відкриття синагоги.

Будівля постраждала під час Першої Світової війни, невдовзі було відреставровано. У 1927-1929 рр.. в інтер’єрі виконаний новий розпис, замінено дах. Під час 2 світової війни синагога була значною мірою зруйнована, потім знову відремонтована. У 1990-ті роки частину приміщень синагоги було передано місцевій іудейській громаді. Частина приміщень займає меблевий магазин. У стіну будівлі за часів нової влади була вмурована пам’ятна плита на честь ОУН-УПА. У 1943 році біля стін синагоги гестапівцями було розстріляно 27 членів Організації українських націоналістів. На жаль, важко побачити Комплекс палацових споруд Потоцького (1672 — 1682). Сьогодні це — «приватна» територія. І лише закриті ворота з фігурами лицарів доступні для огляду туристам.

ПИТАННЯ ТА КОМЕНТАРІ

Ставьте запитання, отримуйте відповіді...

Поставити питання чи залишити відгук